У січні 1921 року Олександрійський повіт увійшов до
складу Кременчуцької, а з грудня 1922 року – Катеринославської губернії. Тяжке
становище з продовольством, становлення комун і артілей, проведення
хлібозаготівель, розбудова народного господарства, а поруч з цим опір і терористичні акти, які чинили
бандити й заможні селяни – такою була
Олександрія у 1922 році. І саме цього року було засновано навчальний заклад із
українською мовою навчання під назвою Олександрійська трудова
семирічна школа №1 на чолі з директором Бачинським Афанасієм Васильовичем.
На початку свого існування школа не мала бібліотеки і
лише у 1930 році в її стінах
вивільнюється кімната, в якій і була створена бібліотека. Першою бібліотекаркою
була вчителька і людина від Бога, улюблениця дітей – Бойченко Ніна Яківна.
(працювала з 1930 по 1934 р.р.) Дуже вихована, щира, добросердна, ця жінка була для дітей другою мамою. ( Зі
спогадів Почесного громадянина м. Олександрії,
Почесного вчителя школи №1 м. Олександрії, Відмінника народної освіти,
учасника бойових дій Великої Вітчизняної
війни, організатора 18 історико- краєзнавчих музеїв міста та району -
Антоніни Тимофіївни Криуленко : «Учні нашого класу любили зустрічати
вранці свою вчительку та бібліотекарку Ніну Яківну, а після уроків проводжати
додому. Вона завжди пригощала нас чаєм зі смачним печивом, читала цікаві
ілюстровані книжки, серед яких було дуже багато казок; розповідала про
мандрівки книжкових героїв або зміст цікавої книги. Нам дуже подобалися ці
хвилини. Своїх дітей у неї чомусь не було, тому так пестила та пригощала нас.
Мені запам’ятались її ніжні, лагідні руки, якими вона погладжувала наші
голівки. Всі ми були закохані в неї і мріяли стати такими, як
Ніна Яківна»). Книжок у бібліотеці було дуже мало, тому фонд
поповнювали спільними силами.
Велику кількість книг для школи
віддала військова частина, деякі книги подарували вчителі та учні школи, а
значну частину літератури купувала та приносила до бібліотеки сама Ніна
Яківна.
За цією
адресою школа проіснувала 10 років.
У 1932 році заняття розпочалися вже в іншому приміщенні
на розі Першотравневої та Жовтневої вулиць (колишній готель “Бристоль” та
першокласна кондитерська Шенгофа) в
трудовій зразковій середній школі №1. Але
в новому приміщенні школи також немає бібліотеки і завдяки зусиллям учителів креслення і трудового навчання
А.П.Димова і М.О.Настусенко та організованих ними учнів 10 класу, які по
камінчику розбирали простінки на першому поверсі й будували нові кімнати, у школі з'явились
спортивний зал, сцена та бібліотека.
Спочатку вона розміщувалась у кімнаті на першому поверсі. В 1934 році
під бібліотеку було виділено більшу кімнату на другому поверсі.
Бібліотекарем з
1934 року і до Великої Вітчизняної війни працює Ганна Олександрівна
Павлова. (Зі спогадів А.Т.Криуленко:
“ Дуже грамотна, культурна жінка; прекрасно володіла фортепіано; завжди
відгукувалась на прохання колег-учителів, намагалась допомогти кожній дитині. Постійно з кімнати Ганни Олександрівни лунала
музика: то вона акомпанує дітям на святковому ранку, то читає якусь казку під
музичний супровід, а то й просто, на прохання вчителя фізичної культури а
компанувала, а діти робили фізичні вправи. Разом із директором школи (на той час був Жарій Никифор Ісакович) вона правдами і
неправдами добувала для бібліотеки
книги, вболівала за її розвиток ). Вона
хотіла, щоб книжка захоплювала кожного так, як улюблена мелодія, як прекрасний танок; щоб для кожного вона стала новим незбагненним чудом.
Під час війни в
приміщенні школи був госпіталь. Діти
тоді не навчались. На превеликий жаль, фонд бібліотеки був майже
повністю розграбований. Кропітка праця бібліотекарів, вчителів, дітей, їхнє
надбання за ці роки – все було знищено.
Після визволення
Олександрії від німецько-фашистських загарбників у школі починається відновлення навчального
процесу, пізніше постає
питання про відновлення бібліотеки,
придбання літератури.
На підставі
наказу міськвно №524 з 15.10.1946
року виконуючу обов'язки
бібліотекаря призначено Кульбій М.І. До цього часу вона працювала в
закладі старшою піонервожатою. Кульбій працює в бібліотеці півроку і 14.05.1947 року знову стає піонервожатою,
залишивши посаду бібліотекаря. 28.07.1947
року Кульбій М.І. виїжджає з
Олександрії.
З
12.05.1947р. на посаду бібліотекаря призначена Олекса Сергіївна
Гажала. Робота нормувалася таким чином: 5 годин у шкільній
бібліотеці і 3 години у міськ пед кабінеті. Олекса Сергіївна працює до
02.03.1950 року і розраховується у зв'язку з переходом на роботу в МК ЛКСМУ.
З 02
03.1950 року бібліотекарем починає
працювати Зайцева Галина Іванівна ,
яка в 1949 р. закінчила технікум підготовки культосвітніх працівників. Це
на її плечі ліг увесь тягар облаштування бібліотеки, комплектування книжкового
фонду, створення умов затишку та атмосфери доброзичливості, панування духу
любові та поваги до книги. Вся робота Галини Іванівни була спрямована на те,
щоб виховати в учнів почуття гідності, повагу до людей похилого віку; цінувати
працю людей, берегти їх надбання; прищепити
любов до Батьківщини, природи, книги. Ця мудра жінка сама дуже любила
книгу і намагалася не лише прищепити
таке ж почуття дітям, а й спонукала до того, щоб вони вважали книгу джерелом мудрості,
духовності, найкращим другом і
порадником, оберегом і святинею.
Літератури у бібліотеці було дуже мало. Поповнення фонду робилося,
здебільшого, за рахунок держави та з того, що приносили вчителі, батьки і діти.
З 1960 року завідуючою в шкільній бібліотеці працює Раїса
Пимонівна Турбаївська. Трудовий стаж цієї жінки більше сорока років, з них
- 30 років віддано бібліотечній справі.
Має середню спеціальну та незакінчену вищу бібліотечну освіту. Раїса
Пимонівна – людина активної дії, надзвичайно творча та не байдужа.
Шістдесяті та сімдесяті роки були роками злету, творчої
наснаги, постійних змагань, досягнення нових висот. І саме в ці роки доля приводить Раїсу Пимонівну до
школи. Запеклий захисник інтересів держави,
дуже справедлива, добродушна,
вона завжди самовіддано працювала, виконувала важливу роботу з
патріотичного та морального виховання
молоді, передавала любов до своєї країни, її народу; виховувала шанобливе
ставлення до старшого покоління.
Прищеплювати дітям любов до книги, чуйність, добропорядність - це її природна потреба, стан душі. І на першому місці завжди книга – мудра, цікава, дотепна і така
корисна. Раїса Пимонівна – це бібліотекар здатний надихнути дітей взяти книжку
з полиці, а прочитавши її, замислитися і зробити у своєму житті щось корисне й
важливе. Вона віддавалася роботі повністю, любила свою справу, жила нею; душею
тліла за кожного як учня, так і вчителя, переймалася їхніми проблемами . Всі, хто оточував Раїсу
Пимонівну, відчували цю любов і
відповідали їй своєю вдячністю, діти навіть
називали її мамою. Бібліотекар
Борщенко Л.Д.( працювала разом із Раїсою
Пимонівною з 1977р.) з теплом відгукується про неї: «Раїса Пимонівна – це
людина, для якої турбота і піклування про інших людей завжди стояли на першому
місці . Особливо це стосувалося роботи. В ті роки доволі часто виникали
проблеми з підпискою періодичних видань (грошей виділялося вкрай мало, майже
неможливо було передплатити такі видання, як «Огонек», «Смена»). Раїса Пимонівна не лише домагалася того, що
періодика все-таки надходила до бібліотеки, а цікавилася у кожного вчителя,
щодо його періодичних уподобань; тому
підписку вчителі отримували майже індивідуально. Дуже любили її діти. Коли
зустрічали за межами школи, бігли до неї навіть з іншої сторони вулиці, щоб
привітатись, поцікавитись самопочуттям, справами.»
У шістдесятих і
сімдесятих роках у закладі, в тісній
співпраці з бібліотекою функціонує клуб «Берізка». Його засновники Антоніна
Тимофіївна Криуленко та Раїса Пимонівна Турбаївська завжди з великим ентузіазмом готували кожне засідання клубу. Любов до книги, поезії об’єднувала у затишній
атмосфері бібліотеки як вчителів, так і учнів. Діти писали прозові твори, шукали себе в поезії,
робили перші спроби в написанні віршів. Бажаними гостями клубу були місцеві
поети, передусім відомий Олександрійський майстер пера В'ячеслав Колесник. Частим гостем також
був вчитель історії школи №2 Олександр Лозовий, який писав чудові вірші на різну тематику і з задоволенням брав
участь у літературних ранках, вечорах, конференціях, які регулярно проводила
Раїса Пимонівна. На той час дуже знаною була книга Пушкаря і Пом”якутова «Їх кликала совість». Твір користувався
неабиякою популярністю серед учнів та вчителів, тому конференції по даній книзі
за участю письменників проходили завжди
«на ура».
В 1962 році школі присвоєно ім’я Т.Г.Шевченка і Раїса Пимонівна, яка завжди любила і цінувала
народного співця починає активно пропагувати його творчість та прищеплювати
любов до Тараса Шевченка у дітей.
Звідки тільки
бралися сили і наснага? Майже кожного
дня проводили (тоді вже з Раїсою Пимонівною
працювала Борщенко Людмила Дмитрівна) по 3-4 бібліотечних уроки,
регулярно оформлялися інформаційні бюлетені, бесіди, проводилися обговорення за
круглим столом, конференції, Ленінські читання, різноманітні ранки. І до того
ще працював гурток палітурної справи, де
діти регулярно «лікували» книжки:
(було 14 станків). З 1980 року Раїса Пимонівна встигає займатися ще й
педагогічною діяльністю. Три роки вона з
задоволенням викладає домоводство у 4-их класах.
З 1960 року завідуючою в шкільній бібліотеці працює
Раїса Пимонівна Турбаївська. Трудовий стаж цієї жінки більше сорока
років, з них - 30 років віддано бібліотечній справі. Має середню спеціальну та незакінчену вищу
бібліотечну освіту. Раїса Пимонівна – людина активної дії, надзвичайно творча та
не байдужа.
Шістдесяті та сімдесяті роки були роками злету, творчої
наснаги, постійних змагань, досягнення нових висот. І саме в ці роки доля приводить Раїсу Пимонівну до
школи. Запеклий захисник інтересів держави,
дуже справедлива, добродушна,
вона завжди самовіддано працювала, виконувала важливу роботу з
патріотичного та морального виховання
молоді, передавала любов до своєї країни, її народу; виховувала шанобливе
ставлення до старшого покоління.
Прищеплювати дітям любов до книги, чуйність, добропорядність - це її природна потреба, стан душі. І на першому місці завжди книга – мудра, цікава, дотепна і така
корисна. Раїса Пимонівна – це бібліотекар здатний надихнути дітей взяти книжку
з полиці, а прочитавши її, замислитися і зробити у своєму житті щось корисне й
важливе. Вона віддавалася роботі повністю, любила свою справу, жила нею; душею
тліла за кожного як учня, так і вчителя, переймалася їхніми проблемами . Всі, хто оточував Раїсу
Пимонівну, відчували цю любов і
відповідали їй своєю вдячністю, діти навіть
називали її мамою. Бібліотекар
Борщенко Л.Д.( працювала разом із Раїсою
Пимонівною з 1977р.) з теплом відгукується про неї: «Раїса Пимонівна – це
людина, для якої турбота і піклування про інших людей завжди стояли на першому
місці . Особливо це стосувалося роботи. В ті роки доволі часто виникали
проблеми з підпискою періодичних видань (грошей виділялося вкрай мало, майже
неможливо було передплатити такі видання, як «Огонек», «Смена»). Раїса Пимонівна не лише домагалася того, що
періодика все-таки надходила до бібліотеки, а цікавилася у кожного вчителя,
щодо його періодичних уподобань; тому
підписку вчителі отримували майже індивідуально. Дуже любили її діти. Коли
зустрічали за межами школи, бігли до неї навіть з іншої сторони вулиці, щоб
привітатись, поцікавитись самопочуттям, справами.»
У шістдесятих і
сімдесятих роках у закладі, в тісній
співпраці з бібліотекою функціонує клуб «Берізка». Його засновники Антоніна
Тимофіївна Криуленко та Раїса Пимонівна Турбаївська завжди з великим ентузіазмом готували кожне засідання клубу. Любов до книги, поезії об’єднувала у затишній
атмосфері бібліотеки як вчителів, так і учнів. Діти писали прозові твори, шукали себе в поезії,
робили перші спроби в написанні віршів. Бажаними гостями клубу були місцеві
поети, передусім відомий Олександрійський майстер пера В'ячеслав Колесник. Частим гостем також
був вчитель історії школи №2 Олександр Лозовий, який писав чудові вірші на різну тематику і з задоволенням брав
участь у літературних ранках, вечорах, конференціях, які регулярно проводила
Раїса Пимонівна. На той час дуже знаною була книга Пушкаря і Пом”якутова «Їх кликала совість». Твір користувався
неабиякою популярністю серед учнів та вчителів, тому конференції по даній книзі
за участю письменників проходили завжди
«на ура».
В 1962 році школі присвоєно ім’я Т.Г.Шевченка і Раїса Пимонівна, яка завжди любила і цінувала
народного співця починає активно пропагувати його творчість та прищеплювати
любов до Тараса Шевченка у дітей.
Звідки тільки
бралися сили і наснага? Майже кожного
дня проводили (тоді вже з Раїсою Пимонівною
працювала Борщенко Людмила Дмитрівна) по 3-4 бібліотечних уроки,
регулярно оформлялися інформаційні бюлетені, бесіди, проводилися обговорення за
круглим столом, конференції, Ленінські читання, різноманітні ранки. І до того
ще працював гурток палітурної справи, де
діти регулярно «лікували» книжки:
(було 14 станків). З 1980 року Раїса Пимонівна встигає займатися ще й педагогічною
діяльністю. Три роки вона з
задоволенням викладає домоводство у 4-их класах.
У 1977 році до
бібліотеки надходять нові безкоштовні підручники і тому виникає потреба в
збільшенні штату бібліотеки. З 1 вересня 1977 року в бібліотеці школі імені Т.Г.Шевченка розпочала свою
трудову діяльність Людмила Дмитрівна Борщенко.
До 1984
року вона працювала з Раїсою Пимонівною Турбаївською. За ці роки дві творчі
особистості багато зробили для пропаганди книги, духовного збагачення
молодого покоління, при цьому постійно виховуючи дух патріотизму, повагу до
старших, моральні принципи. За роки
спільної роботи було проведено безліч читацьких конференцій, науково-тематичних
диспутів, літературно-музичних годин, літературних ранків і вечорів. Регулярно
готували і проводили Ленінські уроки, уроки моральності і мужності, години
цікавих повідомлень.
Щосуботи у
бібліотеці проходили засідання “Клубу
вихідного дня”. Для дітей готувалися
бесіди на різноманітні теми, обговорення
цікавої книги, диспути. Ця робота також вимагала певних зусиль, натхнення і
часу.
На особливому
контролі були підручники, тому регулярно проводилися рейди перевірки стану збереження підручників, заходи по збереженню
навчальної та художньої літератури. У
80-х роках за підсумками рейду перевірки підручників бібліотека зайняла І
місце в
Україні.
Це був той
час, коли очі горіли, в серцях кипіло бажання зробити якомога більше для своєї
Батьківщини, коли люди працювали, віддаючись роботі стовідсотково, не вимагаючи
ніяких винагород ...
24.09.1984 року очолює
бібліотеку закладу Валентина Володимирівна Мунтян. З квітня 1985 року
посада бібліотекаря перейменовується на посаду завідувача бібліотеки.
Валентина Володимирівна працює у закладі лише чотири роки, але швидко вливається в колектив і за короткий час зарекомендовує себе, як здібний організатор, наполеглива у
досягненні цілі, вимоглива до себе та учнів. Неодноразово нагороджується
грамотами, отримує подяки з занесенням до трудової книжки.
Її
здібності помічає директор школи Петленко В.П. і пропонує здобути педагогічну
освіту. За 3 роки навчання в Кіровоградському педагогічному інституті В.Винниченка Валентина Володимирівна
перекваліфікувалася і отримала диплом вчителя української мови та літератури. З
вересня 1988 року вона вже працює в середній школі №3 викладачем української мови і літератури.
Зараз Валентина Володимирівна працює вчителем за фахом у гімназії ім.
Т.Г.Шевченка, є класним керівником , не один рік завідувала кафедрою
«Відродження».
З 1988 року бібліотекарем, берегинею надбань
бібліотеки залишається Людмила Дмитрівна Борщенко. За 25
років трудової діяльності у закладі вона не просто продовжила роботу, розпочату
колегами, а й створила сходинки, якими вчителі, учні та їхні батьки
піднімаються, наближаючись до знань. Надто уважна до дитячих проблем, обізнана
із віковою психологією, закохана у книги, вибудовувала справжній місток у
царство пізнання, духовності й культури; стала стерновим учнівського
вітрильника в океані, що прагне навколосвітніх мандрів. Бібліотека є тим місцем
у школі, де діти можуть творити, фантазувати. Вся масова робота спрямована на
формування і виховання ерудованої , творчої особистості: проводиться
безліч різноманітних заходів,
виготовляються монтажі, газети; формується книжковий фонд бібліотеки, у
великій кількості списується застаріла й
зношена література.
Своєю багаторічною кропіткою
працею Людмила Дмитрівна довела, що бібліотека – це храм мудрості й людського
знання. Завдяки її турботі, небайдужості та дбайливості
приміщення шкільної бібліотеки перетворилося у книжкову світлицю, де кожна
книжка має своє місце. Шкільна бібліотека стала справжнім центром пропаганди
книги, надійним помічником педагогів у навчанні та вихованні учнів.
1 вересня
1992 року рішенням міського виконавчого комітету Олександрійської міськради
№170 від 23 квітня 1992 року та розпорядженням представника президента в Кіровоградській області на базі середньої
загальноосвітньої школи №1 та міської школи мистецтв засновано Олександрійську
міську національну гімназію-комплекс №1 ім.Т.Г.Шевченка.
30 травня 1997 року розпорядженням голови
Олександрійської міської ради №187 гімназія була зареєстрована як
Олександрійська міська гімназія №1 ім. Т.Г.Шевченка.
Серця
вирують, сповнені життям,
Гімназіє,
чаруєш нас із першого уроку,
Стаєш для
нас великим відкриттям.
Тут перші
радощі, підкорені вершини,
Тут перші
здобуваються знання.
Тут
виростають крила журавлині,
Гартується
тут радість пізнання.
Л.Жукова
У 2002 році
Борщенко Людмила Дмитрівна йде на заслужений відпочинок. За 25 років відданої і сумлінної праці в бібліотеці гімназії Людмила Дмитрівна неодноразово отримувала подяки, безліч разів
нагороджувалася грамотами і дипломами. Вона залишила по собі гарно
укомплектований книжковий фонд, упорядковану документацію та налагоджений
довідковий апарат бібліотеки.
Стримана, чуйна, вихована, делікатна й
одночасно з цим дуже вимоглива до
дисципліни Людмила Дмитрівна виховала не одне покоління дітей: навчила їх
любити людей, свою Батьківщину, бути гідними громадянами та шанувати старших.
До 2016 року Людмила Дмитрівна не залишалася осторонь навчального
процесу, вона продовжувала працювати у стінах рідної гімназії на посаді лаборанта
фізичного кабінету.
З
2002 року бібліотекарем, під гаслом «Нові ідеї – нові можливості» - працювала Задвірна Юлія Володимирівна. Вона прекрасно розуміла, що школа – це
насамперед книга. Створювала атмосферу любові, поваги до книжки, умови для духовного росту читачів. Свою роботу з читачами розпочинала
із знайомства учнів зі шкільною бібліотекою. Воно проходило весело, цікаво і
пробуджувало з перших хвилин перебування дитини в царстві книг інтерес до
пізнання. Розповідала дітям історію виникнення книг, спонукала читачів
дотримуватись правил поводження з ними, виховувала бережливе ставлення.
Велику увагу приділяла пошуку та втіленню активних способів пропаганди
літератури, які забезпечували б формування у школярів щоденної потреби в
читанні книг, роботі з ними. Проводила активну роботу з популяризації
бібліотечно-бібліографічних знань серед учнів за допомогою проведення бесід,
дискусій, організацій книжкових виставок, оглядів, лекцій, бібліотечних уроків,
надання індивідуальних і групових консультацій.
За допомогою радіовузлу закладу інформувала всіх учнів і працівників школи
про нові надходження до бібліотеки, пропагувала літературу. Була переконана в
тому, що шкільна бібліотека повинна не тільки давати знання з тих чи інших
предметів, але й формувати навички самоосвіти.
Мудрий вчитель В. Сухомлинський
зазначав: «Ввести кожного учня в світ книжки, виховати любов до книжки, зробити
книжку провідною зіркою в інтелектуальному житті – це залежить від учителя, від
того, яке місце в його власному духовному житті займає книжка». Тому ще одне із
завдань, яке вона висувала перед собою – це тісна співпраця з педагогами
закладу. Забезпечувала їх педагогічною пресою в кількості до 35 примірників
різних газет та журналів. Завжди
інформувала про нові надходження до бібліотеки та про появу нових фахових
видань у книгарнях міста. За час роботи Юлії Володимирівни фонд бібліотеки
закладу збагатився новими книгами за рахунок співпраці з батьками, спонсорами.
Будучи завідувачем бібліотеки, була
віддана своїй справі. Турбувалася про зростання і розвиток своїх читачів.
З
2007 року плідно працює в закладі
соціальним педагогом.
У вересні
2004 року до роботи в
бібліотеці приступаю я, Пироженко Валентина Іванівна. Спокійна і
врівноважена, прийшла до бібліотеки з
єдиним бажанням – працювати. Кожен день наповнений атмосферою спілкування, пошуку;
спрямований на досягнення єдиної мети -
не втратити тих традицій, того надбання, яке накопичувалося роками і
створити нове обличчя бібліотеки, як центру духовної культури, духовного
становлення особистості. Велику увагу приділяю інформаційному обслуговуванню
читачів, поновлюю роботу систематичної
картотеки статей, абеткового та систематичного каталогу, займаюся фондом
бібліотеки, намагаюся відгукуватися на кожне прохання, задовольняти всі запити
читачів.
З 2007 року посідаю місце завідувача бібліотеки,
а бібліотекарем стає Шевченко Галина Сергіївна, у якої вже був
досвід бібліотечної роботи, так як з
2003 року вона працювала у бібліотеці школи мистецтв закладу.
В 2005 році
Галина Сергіївна вступає до
Олександрійського училища культури та
інституту
ім.
Драгоманова на факультет менеджер
підприємств, поєднуючи роботу в бібліотеці
з навчанням.
Успішно закінчивши ВУЗ працює у бібліотеці. Кожен її день
– це був пошук нових методів і форм роботи,
кропітка праця з обслуговування читачів, постійний рух уперед
і постійне самовдосконалення. Та захоплення ….. знову
покликало до навчання. Отримавши другу вищу освіту і кваліфікацію вчителя,
Галина Сергіївна залишає бібліотеку і починає працювати вчителем інформатики та
технологій у рідній гімназії.
СЬОГОДЕННЯ
Сьогодні бібліотека вийшла на
новий етап свого розвитку. Головним пріоритетом, як і завжди, залишається
інформаційне обслуговування користувачів, але дещо змінились форми роботи. В роботі з учнями використовую різні форми і методи
масової, групової, індивідуальної роботи, веду постійний пошук нових
методів і технологій. Застосовую і
традиційні формами роботи, але перевагу
надаю інтерактивним, таким як:
•
Презентації прочитаних книг;
•
Презентації нових книг за допомогою бук трейлерів:
(Бук трейлери –
це ролики за мотивами книжок, що створюють їх візуальний образ. Основне
завдання – розповісти про книжку, зацікавити та заінтригувати читача. В роботі використовую
більш ніж два десятка бук трейлерів, рекламуючи ними сучасні книги для бук
кросингу)
• Буккросинг – серед учнів 9-11
класів:
(Вже не перший рік як я відкрила і
впровадила в життя, серед учнів 9-11 класів, таке поняття як
буккросинг, яке останнім часом набуває
величезної популярності у всьому світі.
Буккросинг – це квест, гра, захоплююча подорож. Учням ця ідея сподобалась, її підтримали, і це, насправді,
працює. Принцип його простий –
людина, прочитавши книгу, залишає її, щоб інша, випадкова людина, могла цю книгу знайти та прочитати. Я
дещо змінили правила. Книги, які приносили учні й свої особисті книги, якими йшов обмін
записую на формуляри. За допомогою
буктрейлерів рекламую особисті
книги, які пропонуються для читання,
після чого починається обмін літературою з учнями, які також принесли свої
книги. Таким чином, учні, які долучилися
до буккросингу, мали можливість
прочитати книги:
Люко Дашвар: трилогію «Биті є. Макар», «Биті є. Макс», «Биті є.
Гоцик»; «Село не люди»;
«РАЙ.Центр»; «Мати все»; «На запах м'яса»; «Покров»; книги Василя
Шкляра: «Залишенець. Чорний ворон»,
«Ключ», «Тінь сови»; книги Дари Корній;
Любко Дереша, Ірен Роздобудько
«Якби»; Марії Матіос; Валентини Мастєрової, Володимира Лиса: «Століття Якова», «Соло для Соломії»,
«Графиня»та інші книги сучасних українських авторів, яких у бібліотеці немає).
• Літературні години та години
спілкування з елементами тренінгових вправ;
•
Калейдоскопи літературних казок ;
•
Літературні аукціони.
Впроваджую
бібліотечні інновації :
•
Лялькова «Лісова бібліотека»
(Для
учнів 1-2 класів створено лялькову «Лісову бібліотеку», де казкові лялькові
герої розповідають про виникнення та
збереження книги; допомагають при записі учнів до бібліотеки; при проведенні
ранкових лінійок у початкових класах.
•
Конкурси, вікторини;
•
Уроки-пам΄яті;
•
Інтегровані уроки;
•
Інтелектуальна бібліо гра «Поле чудес»
( Серед різноманіття інновацій,
які я застосовую в своїй роботі та
які сприяли пожвавленню інтересу до
читання стала інтелектуальна бібліогра
«Поле
чудес» - для учнів 5-6 класів, в яку діти
грають з величезним запалом та задоволенням.
•
Аукціони творчих ідей;
•
Подорожі-ігри;
•
Стріт-арт (малюнок на асфальті).
•
Історичні віражі;
•
Зоряні години.
Те, що сьогодні відволікає читача
від книги і читання (зокрема масмедіа), охоче роблю помічниками бібліотекаря .
Так, дітям подобається анімаційний 15-тихвилинний фільм, який отримав
премію «Оскар» «Фантастичні летючі
книги містера Морріса Лессмора”.
З кожним дитячим переглядом фільм набуває нового змісту, бачення, осмислення –
і саме в цьому я вбачаю сенс.
Відеоролики;
малюнки, графіка, фотографія; матеріали сайтів, які подають книгу в такий
нестандартний спосіб також заслуговують
на право бути використаними в роботі – діти від них у захваті.
Всі заходи,
які проходять у бібліотеці, виховують в учнів гарний смак і спонукають до
навчання й творчості, адже діти нашої гімназії особливі: малюють, пишуть вірші,
співають, танцюють.
Актуальним питанням у бібліотеці
завжди було поповнення книжкового фонду. Великий крок у цьому напрямку зробила
свого часу Задвірна Юлія Володимирівна; суттєво бібліотека збагатилася
довідковою, енциклопедичною, пізнавальною та художньою літературою завдяки
зацікавленості у цьому питанні директора закладу Олени Анатоліївни Лобунської.
На сьогоднішній день поповнення
фонду не припиняється. У бібліотеці протягом року постійно діє акція по збору
макулатури: на виручені кошти бібліотека закуповує необхідну дитячу літературу.
Немає коментарів:
Дописати коментар